в означеннях
Тлумачення, значення слова «біліти»:

БІЛІТИ, по, ієш, недок.

1. Ставати, робитися білим, світлим, ясним. Біліє місяць; люди сплять (Тарас Шевченко, I, 1951, 97); А день біліє та біліє (Марко Вовчок, VI, 1956, 230);
//  Ставати, робитися блідим; бліднути. Опісля, як було побачить [Павло] тую дівчину, біліє, тікає геть (Марко Вовчок, I, 1955, 179).

2. Виділятися білим кольором; виднітися (про що-небудь біле). Цвітуть сади, біліють хати. А на горі стоять палати (Тарас Шевченко, I, 1951, 243); Загорілі молоді обличчя припорошені золотим пилом степових шляхів. У хлопців біліють зуби і марлеві свіжі бинти на головах і руках (Олександр Довженко, I, 1958, 191);
//  Світитися білим відблиском. В очереті біліла срібною стрічкою Расава (Нечуй-Левицький, III, 1956, 317);
//  Цвісти білим, світлим цвітом. Цвітуть бузки, садок біліє І тихо ронить пелюстки (Максим Рильський, I, 1956, 32).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 182.

Коментарі (0)