в означеннях
Тлумачення, значення слова «біля»:

БІЛЯ, прийм. з род. в.

1. Уживається на позначення місця; коло, близько, недалеко. Ти знаєш.., Чого Еней приплив к Латину І біля моря поселивсь (Іван Котляревський, I, 1952, 244); Під горою, Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає (Тарас Шевченко, I, 1951, 3); Герман опинився недалеко вівчарської колиби, що стояла.. біля обгородженої овечої кошари (Іван Франко, VIII, 1952, 371); За садком, біля дороги, лежало глинище (Петро Панч, Іду, 1946, 79);
//  Уживається як рівнозначне прийм. на, при. Біля боку в Богуна висіла стара батьківська шабля (Іван Ле, Україна, 1940, 277);
//  Уживається у знач. прийм. над, коло при дієсловах працювати, клопотати і т. ін. та відповідних віддієслівних іменниках. — Я не обіцяю вистачити другу частину [рукопису].., біля неї чимало треба попрацювати (Панас Мирний, V, 1955, 360); Соромно мені, що досі не зібрався.. подякувати за клопоти біля видання книжечок моїх (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 126);
//  із сл. ходити. Уживається у знач. прийм. коло, за. Хата хоч старенька, та чепурна, біла — видно, біля неї ходили хазяйські руки (Панас Мирний, II, 1954, 35); Йому навіть жаль стало тих апаратів, він так довго ходив коло них, наче нянька біля дитини (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 94).

2. Уживається у знач. прийм. близько, коло при числівниках на позначення приблизної кількості. Біля сотні озброєних мисливців-старовірів товпиться коло тайгової дзвіниці (Олександр Довженко, I, 1958, 118).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 185.

Коментарі (0)