в означеннях
Тлумачення, значення слова «білявий»:

БІЛЯ́ВИЙ, а, е. Який має світле волосся; біловолосий; протилежне чорнявий. Проз браму йшов на службу молоденький урядовець, русявий, аж білявий (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 305); Я ще був у школі. Висока, білява панна мене полюбила (Василь Стефаник, III, 1954, 121); У дверях сусідньої кімнати з'являється білява дівчина (Ярослав Галан, Перед лицем фактів, 1949, 44);
//  Який має білувате забарвлення; білий, білястий, блідий. Мережку ти шиєш, тобі я читаю, А світ.. ласкаво лягає На стомлене личко біляве твоє (Іван Манжура, Тв., 1955, 53); З берега.. тиснулося бадилля високих гірських лопухів з білявим листям (Іван Франко, III, 1950, 10); Данило Хронь кліпав білявими віями (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 33).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 185.

Коментарі (0)