БІЛОЕМІГРА́НТ, а, чол. Людина, яка після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції емігрувала за кордон. Усі внутрішні вороги Радянської влади покладали великі надії на «переродження» радянської системи господарства в капіталістичну. Надії непманської буржуазії і куркульства всіляко підтримувала група білоемігрантів (Історія УРСР, II, 1957, 236); — Як же ви з такими думками і поглядами опинилися білоемігрантом у Польщі..? — відверто дивувався Юрко (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 493).