в означеннях
Тлумачення, значення слова «білокорий»:

БІЛОКО́РИЙ, а, е. Який має білу кору, оболонку. Заглянула я, матушко-серце, в той мішок, аж там білокора пшениця (Нечуй-Левицький, III, 1956, 282); Білокорі Ми посадили осокори (Терень Масенко, Побратими, 1950, 67);
//  Уживається як постійний епітет берези. Бліді на небі гасли зорі, І вітер плутався в мережах верховіть, І не гойдалися берези білокорі (Максим Рильський, Поеми, 1957, 27); Навпроти ялинки жила білокора красуня-берізка (Оксана Іваненко, Ліс. казки, 1954, 15).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 184.

Коментарі (0)