БІЛОКРІ́ВЦІ, ів, мн. (одн. білокрівець, вця, чол.), біол. Білі кров'яні тільця; протилежне червонокрівці.
БІЛОКРІ́ВЦІ, ів, мн. (одн. білокрівець, вця, чол.), біол. Білі кров'яні тільця; протилежне червонокрівці.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 184.