БІ́ЛИЙ, а, е.
1. Який має колір крейди, молока,
снігу; протилежне чорний. Заступила чорна хмара
Та білую хмару (Тарас Шевченко, II, 1953, 160); Одна чепурна
молодиця в білій сорочці замітала казарму (Нечуй-Левицький, II,
1956, 201); Плили б вони [квітки], аж поки в яку
сагу спокійну не прибились до білих водяних лілей
(Леся Українка, I, 1951, 193);
// Який кольором наближається
до крейди, молока, снігу; світлий. Справді, гарно тут.
І білі піски берегів, і ця тиша неміряна, і ласкавий
степовий вітерець (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 335);
// Уживається як постійний епітет до деяких назв. Під білою березою
козаченька вбито (Українські народні ліричні пісні, 1958, 356); Не вимили
біле личко Слізоньки дівочі (Тарас Шевченко, I, 1951, 4);
// Вимитий,
випраний; чистий. Неначе ляля в льолі білій, Святеє
сонечко зійшло (Тарас Шевченко, II, 1953, 59); Тоді сироті неділя,
як сорочка біла (Номис, 1864, № 10700);
// Посивілий,
сивий, сивоволосий. Се був дід дуже старий, білий
(Марко Вовчок, I, 1955, 25); [Храпко:] Що голова трохи
біла — то тож більше розуму (Панас Мирний, V, 1955, 140);
// Зблідлий, блідий. А Катря стоїть коло стіни, сама,
як стіна, біла, — бачу — зомліває (Марко Вовчок, I, 1955, 224);
// Безколірний, безбарвний, прозорий. Очі самі собою
упали на графин і залюбувалися тими непримітними
голочками, якими грала біла горілка (Панас Мирний, III, 1954,
268);
// у знач. ім. біле, лого, сер. Білий колір; протилежне
чорне. Піч Галя розмалювала синіми квітками по
білому (Панас Мирний, II, 1954, 250);
// у знач. ім. білі, лих,
мн. Фігури в шахах або шашках білого, кремового,
червоного кольору на протилежність до чорних. Білі
починають і дають мат за два ходи.
2. На (у) якому є багато білих плям, вибілених предметів і т. ін. Бачилося [Галі] — голе каміння, темні гаї.., велике біле село на горі... (Марко Вовчок, I, 1955, 326); — Ввижається мені вечір теплий з пахощами весняними.., з вишняком, білим від цвіту рясного (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 142).
3. Світлошкірий (про расу). Підняли його [саркофаг]
білі раби, щоб понести й поставити в храмі (Леся Українка,
I, 1951, 425); Любка вигадала носити паранджу, щоб
ніхто не впізнав її, білої жінки, що.. ходить з узбеком
(Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 82);
// у знач. ім. білі, лих, мн.
Про людей, що належать до такої раси. [Нартал:]
От візьмуть нас і варварів, і римлян, чорних, білих,
гарненько всіх засмолять і запалять, мов скіпочки.
І будем ми світити в садах у цезаря.. мов світло
правди! (Леся Українка, II, 1951, 434).
4. перен., політ. Ворожий радянській владі;
контрреволюційний; протилежне червоний. Ішли бійці
на білі банди, На мури, на колючий дріт (Любомир Дмитерко, В
обіймах сонця, 1958, 9);
// у знач. ім. білі, лих, мн.
Білогвардійці. Я був у Дюшамбе, як відступали білі (Іван Ле,
Міжгір'я, 1953, 296).
5. Уживається як складова частина ботанічних,
зоологічних, технічних, хімічних та інших назв, термінів.
Велика біла порода свиней — одна з найстаріших і
найбільш поширених порід не тільки на Україні, а й в
усьому Радянському Союзі (Свинарство, 1956, 25); У древній
Греції і Римі як лікувальний засіб дуже цінилась біла
чемериця. Відомо, що вона досить сильна отрута
(Знання та праця, 10, 1965, 13); Білий фосфор — безбарвна,
дуже отруйна, майже не розчинна у воді речовина (Хімія,
9, 1956, 92).
♦ Білий білет див. білет; Біле вино — натуральне
виноградне вино. Йон приніс карафку білого вина
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 274); Білий вірш — вірш без рим. [Оля:]
Петро вигадав білі сонети, цебто сонети білими віршами
(Володимир Самійленко, II, 1958, 99); Біла ворона — про того, хто
виділяється серед інших чимсь незвичайним. Ганна
здавалася тут багатьом білою вороною (Олесь Гончар, Таврія..,
1957, 152); Біле вугілля див. вугілля; Білий гриб —
один з кращих їстівних грибів; боровик; Білий двір,
заст. — не забруднений, чистий двір. — Фе! Який тут
сморід!.. — сказала пані до панни і подалась до свого
білого двору (Леся Українка, III, 1952, 730); Білий ліс —
березовий ліс; Біле м'ясо — м'ясо, придатне для дієтичного
харчування (курятина, телятина і т. ін.). В період
видужування хворому треба давати.. біле м'ясо,
телятину (Наука і життя, 2, 1952, 56); Білі ночі — літні ночі на
півночі, коли вечірній присмерк зливається з світанком.
Біла ніч блукала над Невою (Леонід Первомайський, I, 1958, 200); Біла
пляма: а) необжитий, невивчений район. На
географічних картах рясніли білі плями (Радянська Україна, 6.IX 1956, 4);
б) недосліджене питання. Історики літератури
розкрили частину білих плям у біографії письменника
[Леся Мартовича]. Проте ще й досі їх лишається немало
(Літературна Україна, 1.I 1966, 2); Білий ранок — світанок. Ми
вкупочці розмовляли до білого ранку (Метлинський і Костомаров,
Тв., 1906, 52); Білий світ: а) ранок, світанок. До самого
білого світу не втихала колотнеча (Панас Мирний, III, 1954,
253); б) земля; життя. Чи винна ж голубка, що голуба
любить? Чи винен той голуб, що сокіл убив? Сумує,
воркує, білим світом нудить (Тарас Шевченко, I, 1963, 4); Білий
хліб — хліб, спечений з сіяного пшеничного борошна;
На білому (білім) світі — на землі, серед людей. Як
хороше, як весело На білім світі жить!.. (Леонід Глібов, Вибр.,
1957, 233); Серед білого дня — удень. Розказували, як
Параскіца серед білого дня чаклувала коло криниці
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 273); Чорним по білому — цілком
ясно, виразно, зрозуміло. — Ось же написано чорним по
білому — неблагонадійний! (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 108).