в означеннях
Тлумачення, значення слова «білий»:

БІ́ЛИЙ, а, е.

1. Який має колір крейди, молока, снігу; протилежне чорний. Заступила чорна хмара Та білую хмару (Тарас Шевченко, II, 1953, 160); Одна чепурна молодиця в білій сорочці замітала казарму (Нечуй-Левицький, II, 1956, 201); Плили б вони [квітки], аж поки в яку сагу спокійну не прибились до білих водяних лілей (Леся Українка, I, 1951, 193);
//  Який кольором наближається до крейди, молока, снігу; світлий. Справді, гарно тут. І білі піски берегів, і ця тиша неміряна, і ласкавий степовий вітерець (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 335);
//  Уживається як постійний епітет до деяких назв. Під білою березою козаченька вбито (Українські народні ліричні пісні, 1958, 356); Не вимили біле личко Слізоньки дівочі (Тарас Шевченко, I, 1951, 4);
//  Вимитий, випраний; чистий. Неначе ляля в льолі білій, Святеє сонечко зійшло (Тарас Шевченко, II, 1953, 59); Тоді сироті неділя, як сорочка біла (Номис, 1864, № 10700);
//  Посивілий, сивий, сивоволосий. Се був дід дуже старий, білий (Марко Вовчок, I, 1955, 25); [Храпко:] Що голова трохи біла — то тож більше розуму (Панас Мирний, V, 1955, 140);
//  Зблідлий, блідий. А Катря стоїть коло стіни, сама, як стіна, біла, — бачу — зомліває (Марко Вовчок, I, 1955, 224);
//  Безколірний, безбарвний, прозорий. Очі самі собою упали на графин і залюбувалися тими непримітними голочками, якими грала біла горілка (Панас Мирний, III, 1954, 268);
//  у знач. ім. біле, лого, сер. Білий колір; протилежне чорне. Піч Галя розмалювала синіми квітками по білому (Панас Мирний, II, 1954, 250);
//  у знач. ім. білі, лих, мн. Фігури в шахах або шашках білого, кремового, червоного кольору на протилежність до чорних. Білі починають і дають мат за два ходи.

2. На (у) якому є багато білих плям, вибілених предметів і т. ін. Бачилося [Галі] — голе каміння, темні гаї.., велике біле село на горі... (Марко Вовчок, I, 1955, 326); — Ввижається мені вечір теплий з пахощами весняними.., з вишняком, білим від цвіту рясного (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 142).

3. Світлошкірий (про расу). Підняли його [саркофаг] білі раби, щоб понести й поставити в храмі (Леся Українка, I, 1951, 425); Любка вигадала носити паранджу, щоб ніхто не впізнав її, білої жінки, що.. ходить з узбеком (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 82);
//  у знач. ім. білі, лих, мн. Про людей, що належать до такої раси. [Нартал:] От візьмуть нас і варварів, і римлян, чорних, білих, гарненько всіх засмолять і запалять, мов скіпочки. І будем ми світити в садах у цезаря.. мов світло правди! (Леся Українка, II, 1951, 434).

4. перен., політ. Ворожий радянській владі; контрреволюційний; протилежне червоний. Ішли бійці на білі банди, На мури, на колючий дріт (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 9);
//  у знач. ім. білі, лих, мн. Білогвардійці. Я був у Дюшамбе, як відступали білі (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 296).

5. Уживається як складова частина ботанічних, зоологічних, технічних, хімічних та інших назв, термінів. Велика біла порода свиней — одна з найстаріших і найбільш поширених порід не тільки на Україні, а й в усьому Радянському Союзі (Свинарство, 1956, 25); У древній Греції і Римі як лікувальний засіб дуже цінилась біла чемериця. Відомо, що вона досить сильна отрута (Знання та праця, 10, 1965, 13); Білий фосфор — безбарвна, дуже отруйна, майже не розчинна у воді речовина (Хімія, 9, 1956, 92).
Білий білет див. білет; Біле вино — натуральне виноградне вино. Йон приніс карафку білого вина (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 274); Білий вірш — вірш без рим. [Оля:] Петро вигадав білі сонети, цебто сонети білими віршами (Володимир Самійленко, II, 1958, 99); Біла ворона — про того, хто виділяється серед інших чимсь незвичайним. Ганна здавалася тут багатьом білою вороною (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 152); Біле вугілля див. вугілля; Білий гриб — один з кращих їстівних грибів; боровик; Білий двір, заст. — не забруднений, чистий двір. — Фе! Який тут сморід!.. — сказала пані до панни і подалась до свого білого двору (Леся Українка, III, 1952, 730); Білий ліс — березовий ліс; Біле м'ясо — м'ясо, придатне для дієтичного харчування (курятина, телятина і т. ін.). В період видужування хворому треба давати.. біле м'ясо, телятину (Наука і життя, 2, 1952, 56); Білі ночі — літні ночі на півночі, коли вечірній присмерк зливається з світанком. Біла ніч блукала над Невою (Леонід Первомайський, I, 1958, 200); Біла пляма: а) необжитий, невивчений район. На географічних картах рясніли білі плями (Радянська Україна, 6.IX 1956, 4); б) недосліджене питання. Історики літератури розкрили частину білих плям у біографії письменника [Леся Мартовича]. Проте ще й досі їх лишається немало (Літературна Україна, 1.I 1966, 2); Білий ранок — світанок. Ми вкупочці розмовляли до білого ранку (Метлинський і Костомаров, Тв., 1906, 52); Білий світ: а) ранок, світанок. До самого білого світу не втихала колотнеча (Панас Мирний, III, 1954, 253); б) земля; життя. Чи винна ж голубка, що голуба любить? Чи винен той голуб, що сокіл убив? Сумує, воркує, білим світом нудить (Тарас Шевченко, I, 1963, 4); Білий хліб — хліб, спечений з сіяного пшеничного борошна; На білому (білім) світі — на землі, серед людей. Як хороше, як весело На білім світі жить!.. (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 233); Серед білого дня — удень. Розказували, як Параскіца серед білого дня чаклувала коло криниці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 273); Чорним по білому — цілком ясно, виразно, зрозуміло. — Ось же написано чорним по білому — неблагонадійний! (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 108).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 181.

Коментарі (0)