в означеннях
Тлумачення, значення слова «білило»:

БІЛИ́ЛО, а, сер.

1. Біла мінеральна фарба, яка не розчиняється у воді. Рами цинковим білилом Артем красив (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 34); Раніше [карбонат свинцю] широко застосовувався для виготовлення білої олійної фарби.., відомої під назвою свинцевих білил (Загальна хімія, 1955, 578).

2. розм. Картина, написана білилом. Сепія й китайське білило «Серед товаришів» [Т. Шевченка] довгий час ототожнювалась з сепією «Тріо», але це зовсім різні твори (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 346).

3. тільки мн. білила, ил. Біла речовина, що застосовується як косметичний засіб для фарбування обличчя. [Анна:] Як хочеш, я білил тобі позичу, бо в тебе навіть і чоло червоне (Леся Українка, III, 1952, 349); Білила на лиці ще мертвили шкіру, надаючи йому страшного вигляду (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 389).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 182.

Коментарі (0)