Словник української мови

БІР, бору, чол. Сосновий або інший шпильковий ліс; також мішаний ліс з переважанням сосни. Передо мною сніг біліє. Кругом бори та болота (Тарас Шевченко, I, 1951, 243); То не звір блукає в сосновому бору, то мати тікає з сином (Нечуй-Левицький, I, 1956, 103); Їхали мовчки, тілько вітер глухо стогнав у смерекових борах, віщуючи близьку відлигу (Іван Франко, III, 1950, 309);
//  Взагалі будь-який ліс. Гуляє вітер у степах, Верхи борів гойдає (Максим Рильський, II, 1960, 308).