в означеннях
Тлумачення, значення слова «біс»:

БІС 1, а, чол.

1. Уявна надприродна істота, що втілює зло і звичайно зображується у вигляді людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, чорт, диявол, сатана. — Як воно скоїлось — і не вгадаю. Се біс проклятий спокусив (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 135); — їм чи чорт, чи біс, аби яйця ніс (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 165); Багатому й біс дітей колише, — говорить давнє прислів'я (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 203).

2. Уживається як лайка. Сунеться який біс — йому колючка в ніс (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 218).
Біс (біси) батька зна що (який і т. ін.); Біс його (її і т. ін.) зна (знає) див. знати; Бісом дивитися (позирати і т. ін.) — сердито, гнівно, вороже дивитися (позирати і т. ін.); сердитися. Йому не вгодиш: ..все бісом дивиться! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 29); Тільки один козак бісом позирав скоса на Хмельницького і сам з собою щось гарикав (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 245); Де в біса! — уживається як заперечення, спростування у знач. ні!, де там! — А що, куме, багато заробив грошенят на заробітках? — Де в біса! Тепер не те стало, що колись у старовину (Словник Грінченка); До біса: а) (у сполуч. із сл. посилати, проганяти і т. ін.) геть; на всі чотири вітри. — Та пустіть її до біса, — крикнув затурканий писар. Молодицю пустили (Марко Вовчок, VI, 1956, 233); б) (чого) багато, безліч. Мишей до біса назбігалось; Чимало й Пацюків зібралось, Старих і молодих (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 89); З біса — дуже, вельми, занадто. — З біса розумна ти [Катря], моя люба! — кепкує з неї Назар (Марко Вовчок, I, 1955, 128); «Та який ти з біса мудрий! — Мовить лицар, — ще ні разу Я таких, як ти, не бачив» (Леся Українка, I, 1951, 366); К бісу, рідко — геть; на всі чотири вітри. [Твардовський:] Я з вами згоден: тиран-поміщик — к бісу (Сава Голованівський, Драми, 1958, 69); На [якого] біса — нащо, для чого. — Ти хоч би пику вмив, — докоря йому Лушня. — На біса я буду мити, коли дощ і без того обмиє (Панас Мирний, II, 1954, 228); — На якого біса їх [блузки] шити, коли не носити? (Леся Українка, III, 1952, 602); Один біс — однаково, все одно. — Один біс, що пан, що багатий мужик (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 46); У (в) біса — уживається у знач. підсил. част. при займ. хто, що, який або присл. де, коли, куди, як. Який там в біса звір! На Вовка тільки поговір, А овечок Тарас хапає!.. (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 78); [Чіп:] Еге, кажи! Який же після цього Ти в біса війт? (Іван Кочерга, I, 1956, 460); — І де у біса застряла? — охриплим голосом заспаний привітав її брат (Панас Мирний, IV, 1955, 121); Кому-кому, а Василю Йвановичу півень той без діла: невідомо було, коли він сам у біса спить (Юрій Яновський, Мир, 1956, 38); Хай (нехай) йому (їм і т. ін.) біс! — бодай минуло, згинуло!; хай пропаде, згине (пропадуть, згинуть)! і т. ін. — Що, вже давала, Христе, курям? — Та давала, хай їм біс! (Панас Мирний, I, 1954, 237); Сі панове не знають, яку шкоду вони роблять всій справі своєю безличністю. Ну, та нехай їм біс! (Леся Українка, V, 1956, 159); Що за біс? — уживається для вираження здивування. Ревнув медвідь: «Се що за біс?» (Іван Франко, XIII, 1954, 265); Який (рідко кий) біс! — уживається як заперечення, спростування у знач. ні!, де там! Чіпка випив [чарку] і собі. — Що, посолодшало? — Кий біс! (Панас Мирний, II, 1954, 153); Якого біса? — уживається для вираження незадоволення у знач. навіщо, чому. Якого біса ти спеклася? Хіба на світі нажилася? (Іван Котляревський, I, 1952, 145); — Що це ви розляглися, як на пляжі? Ну, давай, давай, ворушись!.. — Якого біса? — пробурмотів сонний солдат (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 88).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 189.

Коментарі (0)

БІС 2, виг. Уживається як прохання глядачів повторити виступ. Панночки для виду поопускали очі у землю, а паничі і пани одно гукали: «біс! біс!» (Панас Мирний, III, 1954, 273); Бійці аплодували, тупотіли ногами і на повні груди гукали «браво» та «біс» (Юрій Смолич, Театр.., 1946, 50).
 На біс викликати — просити актора повторити виступ. Ася чудово грала на роялі, і це був, напевно, найкращий номер. Її без кінця викликали на біс (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 76).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 189.

Коментарі (0)