БЛАГАТИ, аю, аєш, недок., кого про що, чого і без додатка; часто з інфін., також спол. щоб. Наполегливо, невідступно, ласкаво просити. Сам і їсти їй приносить, І просить, благає, Щоб на його подивилась, Щоб утерла очі... (Тарас Шевченко, II, 1953, 97); Пару літ терпіли бойки, благали і жандармів, і ревізорів, щоб увільнили їх від напасті (Іван Франко, III, 1950, 45); «Відчиніть мерщій, благаю», — За дверима голос просить (Володимир Самійленко, I, 1958, 258); Матроси обливалися потом, поранені благали хоч краплі води (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 129); * Образно. Мамині очі, повиті незникаючою тугою, благали (Олесь Гончар, II, 1954, 25).