в означеннях
Тлумачення, значення слова «благочестя»:

БЛАГОЧЕ́СТЯ, я, сер., книжн., заст.

1. Додержання приписів релігії; побожність, набожність. — Ще тільки й зосталось благочестя, що поміж купецтвом, — почав отець Ісакій (Нечуй-Левицький, III, 1956, 376); Зовні єпископ — втілення благочестя. Він ні кроку не зробить, щоб не процитувати щось з євангельського тексту (Українська література, 9 клас, 1957, 269).

2. Православна віра, православ'я. От у Тройці благочестя, а у нас унія (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 195.

Коментарі (1)