в означеннях
Тлумачення, значення слова «благочинний»:

БЛАГОЧИ́ННИЙ, ного, чол., заст. Служитель культу, що керує церквами кількох парафій. — Молітесь, братія, молітесь! — Так благочинний начина (Тарас Шевченко, I, 1951, 107); Вона, наприклад, ніяк не могла уявити собі, що той.. семінарист.. дослуживсь до благочинного (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 318); Зіна Московець пішла до благочинного просити посаду вчительки (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 91).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 195.

Коментарі (0)