БЛАГОЧИ́НСТВО, а, сер., заст. Посада благочинного. Він [о. Артемій] став недавно благочинним, і це благочинство пригодилось йому, щоб через його добувати собі користь навіть од сусідніх дідичів (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 45).
БЛАГОЧИ́НСТВО, а, сер., заст. Посада благочинного. Він [о. Артемій] став недавно благочинним, і це благочинство пригодилось йому, щоб через його добувати собі користь навіть од сусідніх дідичів (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 45).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 195.