в означеннях
Тлумачення, значення слова «благодійник»:

БЛАГОДІ́ЙНИК, а, чол.

1. кого, чий, заст. Той, хто подає комусь допомогу, підтримку і т. ін.; добродійник. Дуже часто буває, що фабрикант старається всіма силами одурити робітників, виставити себе їх благодійником.. (Ленін, 4, 1948, 284); [Залєський:] Хто тебе з Зільбером звів? Я. Так ти замість того, щоб дякувати мені, своєму благодійникові, одурив мене (Вадим Собко, П'єси, 1958, 31).

2. дорев. Той, хто займається благодійністю. Так, наприклад, батько — відомий благодійник — заснував лікарню для селян (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 44).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 192.

Коментарі (0)