в означеннях
Тлумачення, значення слова «блекота»:

БЛЕКОТА́, и, жін.

1. Отруйна бур'янова рослина. Говорив Юрко і в пальцях крутив галузку сухої блекоти (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 346).
Блекоти наїстися (об'їстися) — одуріти. — Вона певно ж через твого Уласа й слухати нічого не хоче, неначе блекоти наїлась (Нечуй-Левицький, III, 1956, 336); Говорить, мов блекоти об'ївся (Номис, 1864, № 12957).

2. перен. Все, що отруює, одурманює, притуплює розум. — Признаюсь тобі, що й я в дечому буддист, тільки без тих латок, без того буддійського чернецтва, без тієї буддійської блекоти (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 235).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 197.

Коментарі (0)