БЛІДА́ВИЙ, а, е. Трохи, злегка блідий; блідуватий. Нічна темінь здригнула.., і вслід за тим тихо розквітло блідаве світло (Юрій Смолич, I, 1947, 149); Блідаве лице.
БЛІДА́ВИЙ, а, е. Трохи, злегка блідий; блідуватий. Нічна темінь здригнула.., і вслід за тим тихо розквітло блідаве світло (Юрій Смолич, I, 1947, 149); Блідаве лице.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 201.