Словник української мови

БЛЮ́ДЕЧКО, а, сер. Зменш.-пестл. до блюдце 1. Забряжчали ложечки, задзвеніли стакани та блюдечка (Нечуй-Левицький, III, 1956, 45); Стара обережно поставила на блюдечко допиту склянку (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 126).
♦ На блюдечку піднести (подати і т. ін.) — готове піднести (дати і т. ін.). — То що ж, може, партійна організація на блюдечку подасть цьому нерозгаданому сфінксові [Преображенському] свою згоду? (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 190).