БЛЮЗНИТИ, ню, ни́ш, недок., перех. і без додатка. Зневажати, поганити що-небудь святе, високе і т. ін. [Князь:] Безумна жінко! Невже ти думаєш, що, блюзнячи Отак мій суд і праведні закони, Осягнеш те, за чим сюди прийшла? (Іван Франко, IX, 1952, 212).