в означеннях
Тлумачення, значення слова «блукач»:

БЛУКА́Ч, а, чол., рідко. Той, хто блукає, не має постійного місця проживання; бурлака. [Дієго:] Хіба ж не краще вік прожить недовгий Безвісним блукачем, коли нема Ні спогадів, ні сподівань... (Ігор Муратов, Ост. хмарина, 1959, 19).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 204.

Коментарі (0)