в означеннях
Тлумачення, значення слова «блукаючий»:

БЛУКА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до блукати. Видко було море рудого комишу та білу, блукаючу коло хати козу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 372);
//  у знач. прикм. Блукаючий погляд Володі впав на дзвін біля капітанської рубки (Олесь Донченко, III, 1956, 358).
Блукаючий нерв, анат. — один з черепномозкових нервів, що має велику ділянку поширення і складне розгалуження волокон. Блокада блукаючого нерва; Блукаюча нирка, мед. — захворювання, що полягає у надмірній рухомості нирки.
Блукаючі вогні — блідо-синє світіння, утворюване згорянням болотного газу — метану, що виділяється внаслідок гниття. Розповів про блукаючі вогні на болоті, про фіолетові плями на воді (Олесь Донченко, II, 1956, 69).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 204.

Коментарі (0)