БЛУКА́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням блукати. Повернувши після 2-х місячного блукання по Європі, висилаю Вам рукопис Вашого оповідання (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 273); Лука Тихонович приїхав у Водяне. Коли він навіть не підстрелить жодної качки, то й то матиме величезне задоволення від блукання по озерах та болотах, по глухих очеретах (Олесь Донченко, III, 1956, 83); * Образно. [Прісцілла:] Де ж край блуканню мандрівної думки? Де дно в розумуванні? (Леся Українка, II, 1951, 352).
2. Непостійність, хитання (у поглядах і т. ін.). Ідейні блукання і суперечності, які переживає Тичина в 1917-1918 роках, виразно відбились також в невеликій поемі «Золотий гомін» (Поезія і революція, 1956, 50).