в означеннях
Тлумачення, значення слова «блукання»:

БЛУКА́ННЯ, я, сер.

1. Дія за значенням блукати. Повернувши після 2-х місячного блукання по Європі, висилаю Вам рукопис Вашого оповідання (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 273); Лука Тихонович приїхав у Водяне. Коли він навіть не підстрелить жодної качки, то й то матиме величезне задоволення від блукання по озерах та болотах, по глухих очеретах (Олесь Донченко, III, 1956, 83);  * Образно. [Прісцілла:] Де ж край блуканню мандрівної думки? Де дно в розумуванні? (Леся Українка, II, 1951, 352).

2. Непостійність, хитання (у поглядах і т. ін.). Ідейні блукання і суперечності, які переживає Тичина в 1917-1918 роках, виразно відбились також в невеликій поемі «Золотий гомін» (Поезія і революція, 1956, 50).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 203.

Коментарі (0)