в означеннях
Тлумачення, значення слова «блискати»:

БЛИСКАТИ, аю, аєш, недок.

1. тільки 3 ос. Раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом; поблискувати. Поле зеленілось, як оксамит зелений, росиночки блискали, сонечко зіходило (Марко Вовчок, I, 1955, 349); Надворі душно, як у пеклі, а на всьому небі блискає страшна блискавка і гримить грім (Нечуй-Левицький, II, 1956, 247); Там десь у темряві блискає вогнями санаторій (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 181);
//  Яскраво спалахувати. Поглянь — ракета йде до хмар І домни блискає пожар (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 41);  * Образно. Коли ти дивився на море, твої очі робилися такими ж синіми і блискала радість, як у птиці в блакитних просторах (Андрій Головко, I, 1957, 78);
//  безос. Ніч. Гримить і блискає (Іван Франко, IX, 1952, 227); Тільки блискало у хмарах та ревли із гір потоки (Павло Тичина, II, 1957, 19).

2. чим. Уривчасто, з перервами світити; блимати (у 2 знач.).
Блискати [очима (оком)] на кого — що — кидати погляд (погляди), поглядати на кого-, що-небудь. — Так він вас і прийме, командуючий.., — сказав Славко і пригнувся над столом, косо блискаючи оком на батька (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 75).

3. перен. Раптово з'являтися. — Дожену, — блискає думка Яреськові (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 316).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 199.

Коментарі (0)