БЛИСКОТІТИ, оти́ть і БЛИСКОТАТИ, оче, недок. Підсил. до блискати 1. Сонечко вже запало за гору, річка ледве блискоче (Марко Вовчок, VI, 1956, 261); Сонце міцно припікало, а блиск його проміння аж за очі хапав, і все від нього сяяло, блискотіло (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 142); Блискотіли коси в травах (Павло Тичина, III, 1947, 40).