в означеннях
Тлумачення, значення слова «близнюк»:

БЛИЗНЮ́К, а, чол.

1. Дитина, що народилася одночасно з іншою в однієї матері. Його щастя дійшло до зеніту, коли Ганя в рік по шлюбі вродила йому близнюків (Іван Франко, VI, 1951, 165); До Романа водночас повернулися три недовірливі русяві голови близнюків (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 30);  * У порівняннях. Вони [Купа та Стецько] були достоту схожі, як двоє близнюків (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 214); Рівними рядочками вишикувались.., ніби брати-близнюки, один в один, новісінькі, мов перемиті, будинки (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 195).

2. перен., частіше мн. близнюки, ів. Про дуже схожих між собою тварин або схожі предмети; з'єднані однакові предмети, воли, що ходять у парі і т. ін. В руках його погойдувались у вузлику горнята-близнюки. Видко, підпарубчак ніс батькові обід (Михайло Стельмах, II, 1962, 137); На узліссі.. у тіні двох розлогих близнюків-яворів стояли поліцейські мотоцикли (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 260).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 197.

Коментарі (0)