в означеннях
Тлумачення, значення слова «бог»:

БОГ, рідко БІГ, бога, чол. У релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей. Була б сестра, і був би брат, А то.. нема тепер нічого, Ні бога навіть, ні півбога (Тарас Шевченко, II, 1953, 364); Ах, скільки радості, коли ти любиш землю, Нема у ній ні ангелів, ні бога, ані семи небес. А є лиш радість і горіння, сукупна праця і хвала (Павло Тичина, I, 1957, 115); Не ждіть рятунку ні від кого: Ні від богів, ні від царів, Позбудеться ярма тяжкого Сама сім'я пролетарів (Сто пісень для молоді, 1946, 7);  * Образно. — Жіноча врода — бог мій (Панас Мирний, IV, 1955, 127);
//  чого, перен. Найбільший умілець у чомусь, наймогутніший володар чого-небудь. — Ми повинні за всяку ціну наздогнати богів золота [банкірів], інакше станемо.. їхніми титулованими офіціантами (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 44).
перев. заст. Бійся (побійся, бійтесь, побійтесь) бога! — вираз, що вживається як застереження, прохання не робити, не казати чого-небудь; не робіть так!, неможна так! — Он храм божий, а вони заставили сліпця пісень мирських співати. Побійтесь бога! (Панас Мирний, V, 1955, 78); Бог дасть: а) уживається як відмова тому, хто просить що-небудь; немає, не маємо, не маю, не дам; б) те саме, що Дасть бог. Бог дасть, виростуть [дітки] (Тарас Шевченко, II, 1953, 324); Бог [його] знає що (куди, як і т. ін.) — хто його знає, невідомо що (куди, як і т. ін.). Бог знає звідки з'являвся на морі човен (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 288); — І бог його знає що то за приємність мордувати таку бідну та нешкідливу пташину (Іван Франко, III, 1950, 9); Бог з ним (з нею і т. ін.) — вираз на позначення згоди, примирення, прощення; хай так і буде, дарма і т. ін. — Не можу їй докучати собою, не хочу собою її гнівити — бог із нею! (Марко Вовчок, І, 1955, 238); Він, хоч і родич нам, але не такий чоловік, щоб я могла його по щирості хвалить, бог з ним (Леся Українка, V, 1956, 135); Бог з тобою (з вами)!: а) уживається на позначення здивування, заперечення, докору тощо. Бог з тобою, нерозсудлива дівчино! Хіба не знаєш — я вже заручився? (Марко Вовчок, I, 1955, 52); б) уживається як заспокоювання у знач. не треба (гніватися, плакати і т. ін.). [Петро:] Бог з тобою, Галино! Хіба я думав І тебе зобіжати? (Панас Мирний, V, 1955, 156); Боже [мій] — уживається як вигук для вираження здивування, радості, страждання і т. ін. — Боже мій, Катрусю! — згадаю їй: — як колись — що ти за весела була! (Марко Вовчок, I, 1955, 225); [Прісцілла:] Ой, боже мій! Такої муки я ще не терпіла! (Леся Українка, II, 1951, 465); Ох, боже, боже, трошки того віку, а як важко його прожити (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 13); Боже поможи (помагай)!; Бог на поміч! — уживається як вітання з побажанням успішної роботи тому, хто щось робить, працює. — Коли чую: — Боже помагай, і день вам добрий! — Дивлюсь — се наша сусіда (Марко Вовчок, I, 1955, 5); Жінки, проходячи шляхом.., здалеку гукають Яреськам: — Боже поможи! І.. котиться понад лісом це весняне радісне вітання (Олесь Гончар, II, 1959, 220); Борони (боронь) боже!; Крий боже!; Не дай (не приведи) боже!; Нехай (хай) бог боронить (милує)! — вживається для вираження небажаності, заперечення чого-небудь. Для Юзі було новим мати таку товаришку, з якою не треба було по кутках ховатись, щоб, борони боже, ніхто не побачив (Леся Українка, III, 1952, 647); Ми з братом щиро любилися зроду, змалку. Щоб посваритись або скривдити одно одного, крий боже! (Марко Вовчок, I, 1955, 4); Повернутись до нього [сонця] спиною — крий боже! Яка невдячність (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 229); — Так вилежали, немов — хай бог боронить! — мертві (Панас Мирний, IV, 1955, 354); — Живи в мене, дочко! Чого ти маєш у чужому селі одинока сидіти! Хіба ти сирота, нехай бог милує! (Марко Вовчок, I, 1955, 4); Віддати богові душу — померти. Вчителька злягла та й хутко й душу богові оддала (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 311); Дай боже — вживається для висловлення побажання. На біду вона [праця] розростається і, дай боже, щоб я вбгав її у 3 аркуші друку (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 401); Дай боже (бог) ноги — швидше утікати, бігти. — Я тоді [від стражника] дай боже ноги (Панас Мирний, IV, 1955, 379); Опісля треба було роззброїти всіх коридорних, вивести в'язнів на подвір'я, відчинити двері з тюрми і ... дай бог ноги (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 211); Дай боже пам'ять — уживається як висловлення бажання, намагання пригадати що-небудь. — Я десь когось на неї схожу бачив. О-о, дай боже пам'ять (Панас Мирний, III, 1954, 272); Дасть бог — уживається при вираженні надії, сподівання на добре завершення чогось. — Дасть бог, вродить хліб, то й заплатимо [подушне] (Нечуй-Левицький, II, 1956, 189); З богом — уживається як побажання успіху; хай щастить. — З богом, Парасю, коли люди трапляються! — обізвався Балабуха (Нечуй-Левицький, III, 1956, 178); — Коли не влучив [стрілець], тікай з богом! — добродушно промовив козак (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 356); Куди (звідки) бог несе? — куди (звідки) йдеш (їдеш, йдете, їдете)? — Доброго здоров'я, молодице, куди це вас бог несе? (Юрій Яновський, I, 1954, 61); Ні богові свічка, ні чортові коцюба (кочерга) — ні до чого не придатна річ, справа і т. ін. Ми за поезію великих почуттів; ми лише проти тієї інтимної лірики, що нічого не стверджує, нічого не заперечує,.. де немає ні глибоких людських переживань, ні справжньої любові, а солоденько-сиропні віршики чи мініатюри, з яких, як кажуть, ні богу свічки, ні чорту кочерги (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 132); Ради бога — дуже прошу, будь ласка. — Ради бога, Аркадію, не говори таких слів... (Михайло Стельмах, I, 1962, 285); Слава богові (богу): а) (у знач. присудка) добре, гаразд. — Але філоксери нема. Ну, і слава богові... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 208); б) (у знач. вставних слів) нівроку, далебі, як видно. — Бо ти вже, слава богу, дівка, а в тебе і одежі доброї немає! — додала вона [мати] і так тихо, так ласкаво (Панас Мирний, IV, 1955, 138); Хвалити бога; Богові (богу) дякувати — вживаються як вставні слова у знач. на щастя. — Вже, хвалить бога, не робимо панщини, — обізвався Любчин чоловік (Нечуй-Левицький, II, 1956, 257); Хвалити бога, Олена не ходитиме на свята в подраних чоботях (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 79); [Груїчева:] А що, хіба вона слаба? [Олімпіада Іванівна:] Та ні, богу дякувати (Леся Українка, II, 1951, 6); Чекати (ждати) як бога кого, чого — чекати кого-, чого-небудь як великого свята, великої втіхи. Вона [Галя] ждала того приходу Олександрового як бога, вона готовилася більше до його, ніж до церкви (Панас Мирний, IV, 1955, 137); Що (як) бог дасть — що буде, те буде. — Ні, нема тут нічого вічного! Та й ми самі що? Сьогодні жив, завтра — що бог дасть! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 22); Як у бога за пазухою (за дверима) — в найкращих умовах, у затишку й достатках. — Тут, біля села — ліси та яри, звір шкодить; а там [у степу] як у бога за пазухою! — одказує Улас (Панас Мирний, IV, 1955, 237).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 207.

Коментарі (0)