в означеннях
Тлумачення, значення слова «богатир»:

БОГАТИ́Р, я, чол.

1. Оспіваний у народній творчості герой, хоробрий воїн — людина-велетень з надзвичайною силою і відвагою. Нерідко образ Леніна набирає поетичних рис легендарного богатиря і героя (Вісник АН УРСР, 11, 1957, 52);  * Образно. Змужнів богатир наш Могутній Донбас (Українські народні думи.., 1955, 543);  * У порівняннях. Сагайда з'явився в роті на коні, як богатир десь із Київської Русі: на баскому коні, у блискучій збруї (Олесь Гончар, I, 1954, 62).

2. перен. Про дужу, кремезну, працьовиту, відважну людину. За столом чотири сини.. Всі змужнілі, на порі, Як один — богатирі! (Микола Шпак, Вибр., 1952, 75);
//  Про велику, могутню тварину, рослину і т. ін. В славі наш могутній богатир — срібний бук (Платон Воронько, Три покоління, 1950, 8).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 208.

Коментарі (0)