в означеннях
Тлумачення, значення слова «богогласник»:

БОГОГЛА́СНИК, а, чол. Збірка віршів і пісень релігійно-моралістичного змісту. Так звані «Богогласники» і були тими збірками, що вміщали в собі всю велику кількість пісень «набожних» (Історія української музики, 1922, 153); — Тату, ви їсти будете? — підходить до старого Царина.. — Ні, дочко, — скидає кожуха. — Ти краще дістань богогласник, або ні, євангеліє і почитай мені (Михайло Стельмах, I, 1962, 317).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 209.

Коментарі (0)