в означеннях
Тлумачення, значення слова «богиня»:

БОГИ́НЯ, і, жін.

1. В античній міфології і деяких східних релігіях — божество жіночої статі. [Кассандра:] Боги й богині тільки слуги в храмі (Леся Українка, II, 1951, 274);  * Образно. Приходь же, весно: вже готові всі ми Тебе, богине пишна, зустрічати (Володимир Самійленко, I, 1958, 116);  * У порівняннях. [Ткаля:] Не перший рік живе вона [принцеса] між нами, кохання королівське все росте, але вона байдужа й гордовита, не як принцеса вже, а як богиня (Леся Українка, II, 1951, 190);
//  Скульптурна фігура такого божества. В руїнах давній храм на гострому шпилі, Там незворушно сплять у мертвому спокої Богині з мармуру (Микола Зеров, Вибр., 1966, 467).

2. перен. Про жінку, дівчину надзвичайної, чарівної вроди. Дріадам нічого робить Перед такою красотою, Перед богинею такою! (Тарас Шевченко, II, 1953, 335);
//  Про кохану жінку. — Музо моя, богине моя! — думав Балабуха, пригадуючи собі Онисю (Нечуй-Левицький, III, 1956, 26).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 209.

Коментарі (0)