в означеннях
Тлумачення, значення слова «боягуз»:

БОЯГУ́З, а, чол. Дуже несмілива, боязка, ляклива людина. [Луїза:] Тхори, боягузи, від дитячого калатала втікаєте (Леся Українка, IV, 1954, 251); — Але я таки порядний боягуз! (Іван Франко, IV, 1950, 350); Франко своїм гострим словом карає, б'є тих.., яким тільки й є одне ім'я ганебне: боягуз, відступник, зрадник (Павло Тичина, II, 1957, 165).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 224.

Коментарі (0)