БОЯ́РСТВО, а, сер.
1. збірн., іст. Бояри. Його [І. Франка] цікавить боротьба двох елементів: гордого егоїстичного боярства.. з нижчим, біднішим класом народу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 39); Чи могли мирно жити Роман і велике боярство? Ні (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 72).
2. тільки одн., етн., заст. Звання боярина, обов'язки його на весіллі. Пан Ригорович мав було покинути і своє боярство і притулитися до чужого весілля (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 218).