в означеннях
Тлумачення, значення слова «боярин»:

БОЯ́РИН, а, чол.

1. іст. У Росії до Петра І — особа, що мала найвищий сан, звання серед службовців. Стоїть Хмельницький — України син, А поруч з ним боярин Бутурлін (Ярослав Шпорта, Ти в серці.., 1954, 172);
//  У Київській Русі — великий землевласник, що належав до князівського двору і входив до складу військової дружини князя. Бояри й воєводи.. поспішали до широких дверей княжого терема (Семен Скляренко, Святослав. 1959, 29).

2. етн., заст. Товариш молодого (жениха), який є головним розпорядником весілля; шафер. Перед вечором прийшов молодий з боярами, свашками та світилками (Нечуй-Левицький, II, 1956, 181); Дружками будемо тобі ми —..боярами Микунька і Юрко (Леся Українка, V, 1956, 346); Молодий і молода, дружки й бояри і поважні сусіди сиділи за столом (Олександр Довженко, I, 1958, 154).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 224.

Коментарі (0)