БОЇ́ЩЕ, а, сер.
1. Збільш. до бій 1, 2. Удові здавалося, що, як одбиватись од якого лиха руками, то хоч і не одіб'єшся вже, так боїщем натішишся славно (Марко Вовчок, I, 1955, 184); — Я бачу січу страшенну, боїще люте (Панас Мирний, IV, 1955, 333).
2. Місце, де відбувався бій. Пішли ся брати [битися] на олов'яне боїще (Словник Грінченка).