БОЛІСНО. Присл. до болісний 2, 3. Сусіда, — ще
молода молодиця, — якось болісно усміхнулася (Панас Мирний,
II, 1954, 186); — Я б вас просив.. не сміятись так, —
тихо і болісно вимовив поет (Леся Українка, III, 1952, 698);
Тихович бігає по хаті.. Несправедливість.. болісно
ятрить його серце, труїть життя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 222);
Його смерть батько пережив особливо болісно (Олесь Донченко,
V, 1957, 293);
// у знач. присудк. сл. І на серці в Гната
ставало так погано, прикро, болісно... (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
40); [Жура:] Нехай це болісно, але скажи спасибі,
що ти пізнала правду, поки не пізно (Іван Кочерга, II, 1956, 513).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 214.