Словник української мови

БОЛІСНО. Присл. до болісний 2, 3. Сусіда, — ще молода молодиця, — якось болісно усміхнулася (Панас Мирний, II, 1954, 186); — Я б вас просив.. не сміятись так, — тихо і болісно вимовив поет (Леся Українка, III, 1952, 698); Тихович бігає по хаті.. Несправедливість.. болісно ятрить його серце, труїть життя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 222); Його смерть батько пережив особливо болісно (Олесь Донченко, V, 1957, 293);
//  у знач. присудк. сл. І на серці в Гната ставало так погано, прикро, болісно... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 40); [Жура:] Нехай це болісно, але скажи спасибі, що ти пізнала правду, поки не пізно (Іван Кочерга, II, 1956, 513).