в означеннях
Тлумачення, значення слова «боліти»:

БОЛІТИ 1, лить, недок.

1. у кого, рідше кому, розм., рідко кого, також без додатка. Давати відчуття фізичного болю (про яку-небудь частину тіла). Та болять ручки, Та болять ніжки. Та пшениченьку жнучи (Павло Чубинський, V, 1874, 270); Голова горить, і серденько кипить, і тіло болить (Марко Вовчок, I, 1955, 353); — Чого ти, сину, став такий смутний? Чи в тебе що болить? (Нечуй-Левицький, II, 1956, 314); В умілого бригадира руки не болять (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 359); Кого болять кості, той не думає в гості (Номис, 1864, № 11950); Дуже сумував і од того перший раз на Капрі боліла мені голова і груди (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 334); Після бійки Семен лежав на соломі, і всі кості йому боліли (Леся Українка, III, 1952, 638); — А я коло хати такого мазання мала, що ще й досі болять мене, любко, руки й ноги (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 51);
//  безос. Сухе тіло його ще дужче розгорялося; очі застилало заволокою; у висках — сіпало; у грудях — боліло-хрипіло (Панас Мирний, I, 1954, 325); Він затискав зуби та кривився, щоб не стогнати, — так його боліло за кожним рухом десь під лопаткою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 359).
Аж шкура болить — про сильне відчуття голоду, великий апетит. — Вже од голоду аж шкура болить, — подумав Кайдаш (Нечуй-Левицький, II, 1956, 268); — їсти так захотілося — аж шкура болить, — казав він (Панас Мирний, I, 1954, 333); Серце болить; Душа болить — про почуття великого жалю, туги, журби. Дітки плачуть, а в матері серце болить (Номис, 1864, № 9215); І серце жде чогось. Болить, болить, і плаче, і не спить, Мов негодована дитина (Тарас Шевченко, II, 1953, 288).

2. кому, кого, перен. Завдавати страждання кому-небудь, мучити когось. Тяжко було б описати, як ті сльози боліли пані Шумінській (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 16); Болить і йому кривда, що її чинить над посполитими шляхта (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 420); Промине, проплине, Наче лист по воді, Все, що в дні молоді Так боліло мене (Іван Франко, XIII, 1954, 82); Але та зневага до найкращого її почуття боліла Раїсу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 329);
//  безос. [Руфін:] Ні, мене болить, що Римом зватись може така потвора... (Леся Українка, II, 1951, 507); О, Україно! Сонце волі! Від ран твоїх мене болить (Павло Тичина, II, 1957, 109).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 214.

Коментарі (0)

БОЛІТИ 2, ію, ієш, недок. Відчувати біль, переживати горе; страждати, мучитися. Кожен за себе думав, кожен за себе болів, мучився (Панас Мирний, IV, 1955, 202); Даремно клопотав [суддя] свою голову, кидався і болів (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 36);
//  за кого — що, розм. Хвилюватися, піклуватися за кого-, що-небудь; уболівати. Слово честі, Аміджан переконується, що цей мулла таки природно нервується, боліє за нього (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 468); Він безумовно своя людина, що боліє за роботу завода (Вадим Собко, Любов, 1935, 41).
Боліти серцем (душею) — журитися, уболівати. Доки буду мучить душу І серцем боліти? (Тарас Шевченко, I, 1951, 340); Вона думала про землю, за котру стільки боліла душею (Панас Мирний, III, 1954, 52).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 214.

Коментарі (0)

БОЛІТИ 3, ію, ієш, недок., розм., рідко. Те саме, що хворіти. Вона не боліла, вона не страждала, а час від часу догоряла, мов свічечка (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 358); На другий рік по весіллю вмерла [Чайчиха]. Не дуже й боліла (Марко Вовчок, I, 1955, 238); Солоха, правда, довго-довго кволіла, боліла, та таки вичуняла (Панас Мирний, I, 1954, 53).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 215.

Коментарі (0)