БОЛЯ́ЧКА, и, жін.
1. Невелика ранка на шкірі;
виразка, опух, чиряк. В Настусі серце ще трохи нило,
як ниє болячка, котра вже гоїться (Нечуй-Левицький, IV, 1956,
249); Роман терпіти не міг тих людей, які, гублячи
гідність, вивертали напоказ кожну свою невдачу, мов
старець болячку (Михайло Стельмах, I, 1962, 126).
♦ Бодай на тебе (на нього) болячка, лайл. — хай
тобі (йому) все лихе і недобре. Бодай на тебе трясця
й болячка! (Нечуй-Левицький, III, 1956, 285); Годити, як (мов,
немов, неначе) [лихій] болячці кому — дуже догоджати
кому-небудь. Енеєві так, як болячці.., Годила пані всякий
день (Іван Котляревський, I, 1952, 78); — Ви з ним отак носитесь
та годите йому, неначе тій болячці! (Панас Мирний, IV,
1955, 356).
2. перен. Про що-небудь неприємне, важке. Тепер
Ґава почув.., що та бориславська болячка починає швидко
сходити з його душі і гоїтися (Іван Франко, III, 1950, 23);
// Вада. З позицій демократа Карпенко-Карий
розкриває болячки капіталістичної дійсності (Українська література, 9 клас, 1957, 83); Важко було з'ясувати причини прориву,
розкрити болячки, що створили.. такий ганебний стан
(Олесь Донченко, I, 1956, 404).