в означеннях
Тлумачення, значення слова «болючий»:

БОЛЮ́ЧИЙ, а, е.

1. Який болить, викликає біль, пов'язаний з відчуттям болю. Він сам., оберігав той страх і той настрій, ворушив його, немов болючий зуб (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 129).

2. перен. Який викликає гіркі, тяжкі почуття, смуток, сум; викликаний цими почуттями; тяжкий. Тільки тепер капітан почув.. якісь безмірно болючі уколи (Іван Франко, VI, 1951, 449); В своїм оповіданні вона багато наплутала.. Але тут була часточка болючої правди (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 456); Чому її погляд.. тепер блищить вогким промінням щирих аж болючих радощів? (Леся Українка, III, 1952, 745); Її охопила раптом болюча журба (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 233); Перед очі виринув болючий спогад (Ірина Вільде, Б'є восьма, 1945, 116).
Болюче місце — про що-небудь найбільш уразливе для когось. Очевидно, примівка муляра вразила його в саме болюче місце: він був з хлопського роду і тепер, ставши «паном підмайстром», дуже стидався свого походження (Іван Франко, I, 1955, 227); Болюче питання; Болюча справа — невідкладне питання, невідкладна справа, розв'язання, вирішення яких пов'язане з труднощами. Мені щеміло серце за Жабі. «Що з нею?» Одного дня це болюче питання було розв'язане: з контори тюрми сповістили, що мені дозволено побачитися з нею (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 138); Питання про мир є пекуче питання, болюче питання сучасності (Ленін, 26, 1951, 213).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 215.

Коментарі (0)