в означеннях
Тлумачення, значення слова «борода»:

БОРОДА́, и, жін.

1. Волосяний покрив на нижній частині обличчя. Борода виросла, та ума не винесла (Номис, 1864, № 6355); А он їде, а онде йде Дідусь з бородою (Тарас Шевченко, I, 1951, 283); Засмаглі щоки вкривала колюча, вже посріблена борода (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 60);  * У порівняннях. Грубе виноградне коріння обросло корінцями та тоненькими мочками, як бородою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 206); Зілля бородами нависало з сволока (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 145);
//  перен., розм. Про бородатого чоловіка. Сиві бороди з села переказали нам давню легенду (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 5); — Ей, борода, у тебе мій диск? (Олесь Гончар, III, 1959, 160);
//  У деяких тварин і птахів — пучок шерсті або пір'я коло шиї.
Бога за бороду вхопити (впіймати) — здійснити те, що здається неможливим; опанувати що-небудь. Що він — бога за бороду впіймав, що всі на будові говорять, що треба працювати по-рум'янцівському? (Остап Вишня, I, 1956, 332); Сивина в бороду, а чорт (біс) у ребро, жарт. — про залицяння немолодого, підстаркуватого чоловіка. На старість воно так завжди: сивина в бороду, а чорт у ребро! (Панас Мирний, IV, 1955, 237).

2. Підборіддя, нижня щелепа. — Оце тобі, Манюню, букетик, — подав він квітки тітці.. Потому, взявши її за бороду, поцілував у губи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 463).

3. етн. Кущик жита чи пшениці, залишений господарем на обніжку після закінчення жнив. Довго і смачно розповідає Федір про те, як у їхньому селі справляють зажинки, як він пастушком не раз підстерігав «бороду». Дожинає господар ниву — на обніжку обов'язково кущик жита чи пшениці лишить. Зав'є його гніздечком, такою «бородою» викладе, а на ту «бороду» — паляницю та яблук, груш, а то ще й цукерок (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 144).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 218.

Коментарі (0)