в означеннях
Тлумачення, значення слова «бородач»:

БОРОДА́Ч, а, чол.

1. розм. Бородата людина. Чутно було: п'яними голосами тоненько бородачі виводили «Лучинушку» (Панас Мирний, II, 1954, 127); Янош і бородач засміялися хриплим іржавим сміхом (Натан Рибак, Що сталося.., 1947, 160).

2. Великий хижий птах з пір'ям навколо шиї, схожим на бороду; живиться падлом.

3. (Andropogon). Багаторічна південна злакова рослина.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 219.

Коментарі (0)