БОРОНУВА́ЛЬНИК, а, чол. Той, хто боронує. Стелиться за вітром низько понад землею дим: бур'яни палять. І то від нього, як у легенькому тумані, виступають сівачі, боронувальники (Андрій Головко, I, 1957, 332).
БОРОНУВА́ЛЬНИК, а, чол. Той, хто боронує. Стелиться за вітром низько понад землею дим: бур'яни палять. І то від нього, як у легенькому тумані, виступають сівачі, боронувальники (Андрій Головко, I, 1957, 332).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 220.