Словник української мови

БОРТОВИ́Й, а, е.

1. Прикм. до борт 1, 2;
//  Який є на борту. Петимко виліз з рубки й почав світити бортові ліхтарі (Микола Трублаїні, II, 1955, 363).

2. Признач. для бортів (у 4 знач.). Бортова парусина.