Словник української мови

БОСОНІЖ, присл. Те саме, що босо. Молоденька наймичка, сільська дівчина, босоніж.. внесла самовар (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 337); Якби не ті простори, я певне побігла б до нього босоніж (Леся Українка, III, 1952, 704); Щоранку спускається нею [стежечкою] босоніж чорняве смугле дівчатко років десяти (Олесь Гончар, I, 1954, 535).
 На босоніж — на босу ногу. Орест Білинський був у сандалях на босоніж (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 10).