БО́ТИКИ, ів, мн. (одн. ботик, а, чол.). Зменш. до боти 1. Ноги взуті у невеликі ботики з високими та гострими закаблуками (Панас Мирний, III, 1954, 262).
БО́ТИКИ, ів, мн. (одн. ботик, а, чол.). Зменш. до боти 1. Ноги взуті у невеликі ботики з високими та гострими закаблуками (Панас Мирний, III, 1954, 262).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 223.