в означеннях
Тлумачення, значення слова «бовкати»:

БОВКАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. неперех. Дзвонити (про великий дзвін). Чуємо, що бовка дзвін, та не знаємо, де він (Номис, 1864, № 13 827); На дзвіниці бовкав дзвін (Мирослав Ірчан, II, 1958, 82); Тривожно бовкають дзвони (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 70).

2. перех., що і без додатка, перен. Говорити, не обдумавши, навмання; говорити те, чого не слід. [Андрій:] Слухай! Ти насправжки чи аби бовкати язиком? (Марко Кропивницький, III, 1959, 144); Піддавшись інтимній щирості його голосу, бовкає [Ганна] й таке, чого вона комусь іншому, може, й віками б не сказала (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 56).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 206.

Коментарі (0)