в означеннях
Тлумачення, значення слова «божниця»:

БОЖНИ́ЦЯ, і, жін., заст.

1. Те саме, що божник. У чистій, просторій світлиці, у кутку під божницею.., сидів Яків Бородай (Панас Мирний, I, 1954, 196); Вустя кинулася шукати за іконою на божниці листа (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 430);
//  Місце (куток) у хаті або в церкві з поличками, на яких поставлені образи (ікони). — Матір божу [ікону], — додав він Кузьмі, — візьми й постав за олтарем, у божниці... (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 94).

2. Храм, церква. Сотник глянув у сторону божниці, що одна на ціле місто мала бляшаний дах (Осип Маковей, Вибр., 1954, 304); У Києві новгородські купці мали свою новгородську божницю, яка знаходилась на Подолі (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 471).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 212.

Коментарі (0)