в означеннях
Тлумачення, значення слова «божник»:

БОЖНИ́К, а, чол., заст. Поличка з образами. Гафійка мусила нарізати з паперу нових козаків та квіток і обліпити ними стіни од божника аж до дверей (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 30); — Іване, зніми ікону. — Іван поліз до божника і зняв (Борис Грінченко, II, 1963, 408).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 212.

Коментарі (0)