БО́ЗНА-КУДИ, присл., розм., заст. Невідомо куди. Він сам не пам'ятає, коли і як та чудовна краса.. підхопила його і занесла бозна-куди (Панас Мирний, IV, 1955, 174).
БО́ЗНА-КУДИ, присл., розм., заст. Невідомо куди. Він сам не пам'ятає, коли і як та чудовна краса.. підхопила його і занесла бозна-куди (Панас Мирний, IV, 1955, 174).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 212.