в означеннях
Тлумачення, значення слова «бракувати»:

БРАКУВАТИ 1, ує, недок., безос. Не вистачати, не бути. То чому ж ти такий в мене зробивсь? За чим сумуєш? Що бракує тобі? (Марко Вовчок, I, 1955, 347); Нічого йому не бракувало, а проте був блідий, як труп (Іван Франко, IV, 1950, 384); Було так душно, що грудям бракувало повітря (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 247); Мені дуже мало бракує до цілковитого видужання (Леся Українка, V, 1956, 415); Щурячі очі його враз помітили, що на роботі бракує посполитих (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 156).
Тільки цього [ще] бракувало! — уживається, коли сталося (або може статися) що-небудь небажане, неприємне. — Оце то так! тільки сього бракувало! (Леся Українка, III, 1952, 547).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 226.

Коментарі (0)

БРАКУВАТИ 2, ую, уєш, недок., перех. Визнавати незадовільним, низькоякісним. Той [Січкар] пильно оглядав кряжі, бракував за найменший сучок (Михайло Стельмах, II, 1962, 366);
//  Відкидати, відхиляти; нехтувати. Мені здається, що не варт бракувати такої потреби, треба і задля неї піклуватись (Панас Мирний, V, 1955, 376); Тася в душі сердилась на матір, бракувала кандидатури женихів (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 14).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 226.

Коментарі (0)