в означеннях
Тлумачення, значення слова «братчик»:

БРА́ТЧИК, а, чол.

1. Член товариства, компанії; товариш. — Нащо ж ти п'єш, сину? ..Слухай отих братчиків, що понаводив з собою, то вони тебе підведуть!.. (Панас Мирний, II, 1954, 162); — Слухайте, братчики! — говорить з дерева Ведмідь. — Ідуть уже, йдуть наші вороги! (Іван Франко, IV, 1950, 89).

2. Член братства (в 1 знач.). Писав він [І. Вишенський] до простих письменних людей, міських та сільських священиків і братчиків (Іван Франко, XVI, 1955, 428);
//  Член козацької Січі; січовик. — А де ж твої братчики, січовики дунайські, що ти сам лежиш поміж очеретом? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 365); Єдиною надією [посполитих] були братчики з Низового війська Запорізького (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 51).

3. іст. Заможний ремісник, повноправний член цеху. Ремісники [на Україні в XVIII ст.] об'єднувались у цехи. Тільки найбільш заможні ремісники були повноправними членами цехів, так званими братчиками (Історія УРСР, I, 1953, 315).

4. діал. Братик. Боками попри дорогу біжуть [біжать] її дві менші сестрички і братчик (Марко Черемшина, Тв., 1960, 107).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 231.

Коментарі (0)